Краєзнавство

                                         2019 -2020 навчальний рік

УКРАЇНА

ДОБРОПІЛЬСЬКА МІСЬКА РАДА

ВІДДІЛ ОСВІТИ

МЕТОДИЧНИЙ КАБІНЕТ

ЄДРПОУ 36699946 вул. Банкова, буд. 10, м. Добропілля, Донецька обл., 85000

 тел.: (06277) 2-81-14     е-mail: metodkabinet.gor@gmail.com

від 24 грудня 2019 року № 999

на № 448/163-19-ОД від 11.12.2019

Керівникам ЗЗСО, ЗПО

Про підсумки ІІ (регіонального) туру Всеукраїнської

краєзнавчої експедиції учнівської молоді

«Моя Батьківщина – Україна»

На виконання наказу Департаменту освіти і науки Донецької облдержадміністрації від 11.12.2019 № 448/163-19-ОД «Про підсумки ІІ (регіонального) туру Всеукраїнської краєзнавчої експедиції учнівської молоді «Моя Батьківщина – Україна»» з метою підведення підсумків пошуково-дослідницької та екскурсійної роботи учнівської молоді в закладах освіти, визначення переможців методичний кабінет відділу освіти Добропільської міської ради  повідомляє про перемогу:

- за напрямом «Духовна спадщина мого народу» Морозової Ксенії, учениці
9 класу ЗОШ № 11,

Просимо керівників закладів освіти довести інформацію до осіб, що їх стосується, та відзначити в урочистій обстановці.

            Завідувач МК                                                                       І.М. ГОРДІЄНКО

Інтегроване заняття туристсько - краєзнавчого гуртка «Слідопити» та «Країна майстрів» за темою «Святкова обрядова культура мого народу»

Методична розробка Інтегроване заняття туристсько - краєзнавчого гуртка «Слідопити» та «Країна майстрів» за темою «Святкова обрядова культура мого народу»

Анотація

Дане інтегроване заняття гуртка розраховане на учнів 5 -7 класів. Відповідає чинній програмі з краєзнавства й передбачає використання мультимедійного супроводу.

 «Святкова обрядова культура мого народу» як уособлення кращих традицій українського народу, направлена на формування ключових компетентностей учнів у рамках Нової української школи та наскрізних умінь різнобічного розвитку, виховання активної, ініціативної особистості, здатної до самостійної творчої діяльності, саморозвитку і самореалізації засобами краєзнавства в різних життєвих ситуаціях.

На занятті застосовуються ефективні інноваційні види діяльності, які ведуть до індивідуального пошуку рішень, до пошукової діяльності, стимулюють до вибору майбутньої життєвої траєкторії школяра та гармонійного розвитку дитини на основі її задатків і життєвого досвіду.

Рецензія

            Інтегроване заняття туристсько - краєзнавчого гуртка «Слідопити» та «Країна майстрів» за темою «Святкова обрядова культура мого народу»

є складовою частиною теми «Дослідження традицій рідного краю» і має за мету формування ключових компетентностей у рамках Нової української школи та наскрізних умінь самореалізації громадянина України через дослідницьку роботу.

Інтеграція дослідницького матеріалу на занятті дає змогу розвивати свої здібності кожному учневі, опановувати програму в комплексі та доступному темпі, стимулює пізнавальну самостійність, творчу активність та ініціативність учнів.

Основними змістовними акцентами заняття є:

·         психологічна підготовка учнів до сприйняття матеріалу (створення ситуації успіху);

·         актуалізація опорних знань і чуттєвого досвіду школярів;

·         розкриття значущості теми та мотивація пізнавальної діяльності учнів;

·         формування системи знань, умінь, навичок учнів;

·         закріплення, застосування знань, умінь, навичок у різноманітних ситуаціях;

·         підведення підсумків, обговорення досягнутих результатів, отриманих вражень.

         Інтегроване заняття зорієнтоване на реалізацію впровадження компетентнісного підходу в освітньому історичному краєзнавстві і  вирішує ряд завдань, зокрема:

підвищення рівня мотивації учнів;

використання  суб’єктивного досвіду набутого учнями;

ефективне та творче застосування набутих знань та досвіду на практиці;

формування у учнів навичок отримувати, осмислювати та використовувати інформацію з різних джерел;

підвищення рівня самоосвітньої та творчої активності учнів;

створення умов для інтенсифікації навчально-виховного процесу;

наявність контролю, самоконтролю та взаємоконтролю за процесом навчання;

формування моральних цінностей особистості;

розвиток соціальних та комунікативних здібностей учнів;

створення ситуації успіху.

         Інтегроване заняття поєднує активну та інтерактивну моделі навчання. Для досягнення мети заняття  використовуються різноманітні форми і методи навчання: інтерактивні вправи, створення проблемної ситуації, робота в групах, дослідницька робота.

З метою актуалізації знань учнів,  узагальнення вивченого матеріалу використовується інтерактивна вправа «Слово - магніт», інсценування. інтерактивна вправа"Хмаринка з помилкою", презентація результатів краєзнавчого дослідження.

На етапі повідомлення теми, мети уроку, мотивації  застосовано інтерактивний прийом "Шкала моїх очікувань", Перегляд уривку мультфільму, «Хмаринка слів», прийом «Продовж речення», робота в групах.

Закріпити й узагальнити знання, уміння, навички допомагає метод шести капелюхів.

Підсумок уроку  підводиться інтерактивним прийомом «Незакінчене речення».

         Заняття сприяє формуванню ключових та предметних компетентностей:

·        уміння вчитися (організація робочого місця, уміння планувати свої дії,  орієнтуватися в часі та берегти його);

·      загальнокультурної (розвиток моральних якостей; повага до національної ідентичності);

·        громадянської;

·        соціальної  (продуктивна співпраця в групі, самооцінка);

·        інформаційної (робота з додатковою літературою; формування в учнів навичок отримувати, осмислювати та використовувати інформацію з різних джерел);

·        здоров’язберігаючої  (емоційне налаштування на урок, постійна зміна місця роботи протягом уроку(рухова активність);

·        комунікативної (взаємодія в групі, інформаційному просторі, відповіді на проблемне питання).

Інтегроване заняття туристсько - краєзнавчого гуртка «Слідопити» та «Країна майстрів»

Тема «Святкова обрядова культура мого народу»

Мета заходу : ознайомити з історією обрядового короваю. Зацікавити учнів дослідженням історії походження професії калашниці, прищепити повагу до культурних традицій родини, рідного краю й країни. Домогтися глибокого осмислення учнями значення короваю в житті українців. Розвивати образне мислення, естетичні та творчі здібності.  Вироблення духовної потреби берегти та досліджувати традиції рідного краю. Виховувати почуття гордості за рідний край, любов до національних традицій. Формувати практичні вміння та навички з виготовлення ляльки-мотанки

Завдання: 

·         навчити учнів аналізувати історію походження професії калашниці;

·         навчити самостійно працювати з історичними джерелами;

·         розвивати дослідницькі та комунікативні навички;

·         сприяти розвитку естетичного смаку та творчого мислення.

Форма роботи: практичне заняття

Обладнання: зразки виробів, ілюстрації, фотографії оздоблень з тіста, презентації.

Святково прибраний клас, оформлена виставка вишитих виробів.

Звучить Фонограма  пісні Тоні Матвієнко «Сіла птаха»

  Розподіл на 4 групи

Ведучі:слайд 1

1.Доброго дня всім, хто тут зібрався нині!

2.Доброго дня всім, хто в гості завітав!

1.Доброго дня, великій цій родині!

2.Шановні гості, ми вітаємо вас!

1.Ми раді Вас вітати у нашій світлиці

І дарувати хліб із золота – пшениці,

Щоб хліб святий був завжди на столі,

Й щасливі були всі на українській землі.

2.Прийміть же хліб на мальовничім рушникові.

Віншуєм вас привітним гожим словом.

І. З’ясування емоційної готовності до заняття

Вчитель: День добрий,любі мої краєзнавці, шановні гості! Радо вітаю Вас на занятті краєзнавчого гуртка «Слідопити»  та «Країна майстрів», щиро запрошую полинути в прекрасний світ народних традицій, щоб ознайомитися з історією професії калашниці, розширити уявлення про значення короваю у житті українців а також поглибити знання про творчість майстрів у царині випічки .

-  В народі кажуть «Без верби і калини нема України». До сказаного слід додати: «І без короваю». Тому що коровай давно став українським народним символом - оберегом. слайд 2

Ми завжди шукаємо в житті те, що живило б душу і духовні сили.

Василь Симоненко радив нащадкам відкривати духовні острови в океані рідного народу.

Отже, беремо свій гарний настрій й пориньмо у традиції нашого народу

2. Шкала моїх очікувань. слайд 3

(на стенді плакат із зображенням української печі)

-У вас у кожного є зображення виробів з тіста, додайте д кожного частинку свого настрою та напишіть - Що ви очікуєте від нашого сьогоднішнього заходу?

наприклад...(прикріплюємо до печі)

Слово учителя: Розпочати наше заняття хочеться словами відомого українського письменника М. Рильського: "Той, хто не знає свого минулого, не вартий майбутнього".

ІІ. Оголошення теми та мети заняття

- Сьогоді ми з вами проведемо інтегроване заняття двох гуртків й підведемо підсумки нашого краєзнавчого дослідження з історії професії калашниці, а також навчимося виготовляти весільні обереги.

Отже, тема нашого заняття: «Святкова обрядова культура мого народу», а саме походження весільного короваю та професії калашниці.

1. Перегляд уривку мультфільму "Жив був пес"

- Який обряд зображено у уривку?

- Як відбувалося українське весілля у селі раніше, сто років назад?

- Які традиції ми побачили?

- Які ж традиційні смаколики були на столах?

- А чому, на вашу думку, весілля відбувалося саме восени або взимку?

(Весілля справляли восени, після закінчення польових робіт, але

традиційно тільки до середини жовтня — до православного свята Покрови

Пресвятої Богородиці (14 жовтня). У народі навіть з'явилося прислів'я:

«Іде Покрова, реве дівка, як корова». Це означало, якщо дівчину не

«віддали» до свята, то заміж вона вийде не раніше наступної осені. Також

традиційно весілля відбувалося у неділю)

ІІІ. Виконавчо - діяльнісний етап

1.  Вправа «Слово-магніт» слайд 4

Подивіться на малюнок і скажіть, що ви на ньому бачите?

Посередині напишіть асоціації, які виникають дивлячись на малюнок. Відповіді учнів (коровай,  рушник).

Навколо напишіть  чотири слова, які притягуються, як до магніту. Відповіді учнів (оберіг, традиція, втілення добра, символ предків, весілля).

Підготуйте розповідь про слово-магніт. (виступи учнів) слайд 5

Коровай є втіленням добра і лагідності, це оберіг душі й долі, символ предків, бо зроблений з молитвою та любов’ю.                          

Скільки пам’ятають себе люди, завжди –у дитинстві, побуті, обрядах – існував поряд із ними предмет, який наділявся особливою силою: чи був символом богів, чи уособлював таємницю хліба.

ІІІ. Практична робота

3. Інсценування "Сватання" слайд 6

1.На Покрова у козаків був звичай свататися до молодиць, якщо сподобається козачок молодій, то отримає вишитого рушника й згоду на шлюб, а якщо ні – то гарбуза, про це й наша наступна сценка «Сватання Грицька»

В хаті у Грицька

Старий та стара:

Старий - О-о-ох!.. Ну що, жінко? Старі ми…

- Ох, і старі... Та зовсім старі… Як оці мої чоботи… Ще дівочі… Була пані на воротях у червоних чоботях!

Старий - Коли вже й той час пролетів… Літа збігли…

Стара - Гай-гай… Як з порепаної діжки вода…

Старий - А ти знаєш, Грицько вже наш виріс.

Стара -- А твоя правда - таки виріс та й вирі-і-с…

Старий - То пора вже й невістку в хату нам привести…

Стара -- Та певно, що пора! Як-то не пора? Таки твоя правда, що пора-а…

Старий - То може ж, сядемо на лавчину та подумаємо, куди-то нам сватів засилать?

Стара -- То давай, давай подумаємо! Сядемо та подумаємо…

Старий - Та поки ти зібралася думати, то я вже, голова моя вчена, все й придумав.

- А подумав, я Параско, давай зашлемо сватів до Оксани, аби нам невісткою була! Гарна дівка, моторна, очі як зірочки сяють, брови, як шнурочки, губи, як квіточки, йде, то як пава, аж стежина перед її ногами стелиться… Що вже я, старий, та й то на неї задивляюся…

Стара -Так-так-так… Ти задивляєшся своїми скляними очима, через день похмілля, а вона ж така… Та ті очі, як у жаби – банькаті, витрішкуваті… Сама кривобока! (Старий налякано встає з лавки) Сядь!.. Кого ти там ще в невістки надумав? Ану розказуй! На чисту воду мені все!

Старий - Ну, не хочеш до Оксани сватів, то сватаємо Олену – дівчина, ой, же гарна, струнка, як тополя, гнучка, як верба, білошкіра, як берізка, а що вже тиха, як те ягнятко!..

Стара -- Так-так… Тиха й гарна кажеш? А ти чув, що вона як іде, то так дихає, і так тим носом свистить, здається, паровоз їде!

Старий - Не чув я такого, бабо…

Стара -- Не чув? Люди добрі, він не чув! Та ти глухий, наче той пень, що сидить на лаві день! Не підходить вона нам!

Старий - То кого ж бо взяти?

Старий - О! Є криклива, бабо! Мотря є, на тому кінці села живе! То вже ж така криклива, я-ак брикне, то й перевернешся! Як в Степана кобила! Сватаємо Мотрю!

Стара -- Ні-і-і-і…. О, вже ні-і-і-і… Мотря як вийде на село! Та її язик,  наче млин мелеться, весь куток гримить,  навіть і до нас чути! Та я ж коло неї глуха стану! Ні, Мотря нам не підходить!

Старий - А-а-а!.. Трясця твоїй матері! І ця їй не підходить! Ну, як не хочеш Мотрі, то сватаємо Катерину! Вона мовчазна, мовчить, не тріщить, мовчить, і все знай, роботу робить, мовчить, і роботу робить!

Стара -- Може, вона й працьовита, а чи ти чув, старе луб’я, що вона, сухоребра, як ходить, то так кістками і брязкає, та в неї кожна кісточка бряжчить! Не підходить вона нашому Грицеві!

Старий - Ой, бабо, ну ніяка тобі невістка не вгодить! Не хочеш худу, то сватай Фросю. Фрося кругла, як та копиця, буде славна молодиця, голова, як гарбуз, щоки, як помідори, губи, як ковбаси, що ти на Паску святу ж пекла, а як іде по селі (показує), то земля двигтить!

Стара -- Зараз буде за тобою оця коцюба летіти! Та чи ти не знаєш, що поки таку молодицю обійдеш, то бублика з’їси? А на її спині можна сім кіп жита змолотить! Сядь!

Старий Тьху на тебе, бабо! Та вже звідки сватать тобі, я не знаю! Ти скажи вже сама, яка то ти хочеш, щоб тобі невістка була?

Стара -- А така, як я! І за молоду в роботі справиться, і слухняна, і сором’язлива, та хлопці за мною табунами ходили! І тебе приперло на моє нещастя!

Старий - Та що ти кажеш, бабо? Та хлопці тебе десятою дорогою обминали! Та ти хропла день при дні до обіду, та тебе ніхто ніколи на полі не бачив, блудниця! А скажи-но мені, а чого то наш Грицько схожий не на мене, а на Омелька з сусідньої вулиці?

Стара -- Ах, старе-то ти насіння, чорне твоє піднебіння, проклята твоя печінка,

Старий - Ой, Валю, не сварися, я більше не буду

 - Давай помиримося, засилаємо Грицька  до Уляни

2. слайд 7 В хаті у Уляни

Муж с женою сидят за столом, он читает газету, она скучает)

Параска: Василю, а ти пам’ятаєш, яка я була молода?

Василь: Була – була!

Параска: А красива яка була?

Василь: Була – була!

Параска: А яких пісень ти мені співав! Пам’ятаєш?

Василь: Співав – співав!

Параска: А яки ти мені хустки дарив! Пам’ятаєш?

Василь: Дарив, дарив!

Параска: А…

Василь: От скаженна жінка! Ну чого ти до мене причепилася? Ти їсти наварила?

Параска: Наварила!

Василь: Худобу нагодувала?

Параска: Нагодувала!

Василь: А в хати прибрала?

Параска: прибрала!

Василь: Так йди но он хоч до куми сходи, побалакай.

(стук, входит Стара)

Василь: А ось вона й сама до нас прийшла!

Стара: Здорово в вашій хаті! слайд 8

Василь: Просимо гостей до хати, просимо сидати!

(cтук в дверь, заходят Грицько и Микола, у Грицька в руках тыква, на шее связка бубликов).

Грицько: Пустіть до хати!

 Василь Не пустимо в хату, бо дуже вас багато!

Грицько: От і клята же ж та ваша дівка Уляна, я ж до неї і так, і сяк, і бубликом хотів пригостити, а вона все брикається та глузує. Я думав, що вже домовився з нею про весільну сукню, а вона мені – гарбуз.

Стара:  Та нічого, не сумуй, Грицько, мабуть,  багато насіння з нього буде, та й кашу гарбузову я полюбляю.

Грицько: Я і не сумую, та батько буде бити! До кого ж тепер поведуть мене свататись? Я вже чисто замучився.

Чи я, тату, не доріс, Чи я, тату, переріс,Чи не рублена хата, Чом не люблять дівчата?Параска Заходьте, бідолахи, до хати! Що, гарбуза отримав, Грицько?

Грицько: Ну скажить мені, люди добрі, ну чим я не жених? Може, й не зовсім гарний, та роботящий. Вже як за щось візьмусь – за вуха не відтягнеш. Спати можу до обіду, а що вже обідати люблю! Обідав би до самої вечері, вечеряв би до само сніданку. Вибереш мене – горя не знатимеш.

2 козак Не хоче вона тебе, - ти роботящий, а вона хоче багатого. Ось я - хазяйський хлопець! Багатий. Маю дві курки. Одна, правда, сліпа на одне око, а друга зовсім не несеться. Але, зате, бачить добре. Маю землі видимо-невидимо. Скільки б не дивився і не придивлявся – не побачиш. А що вже худоби! І жуки, і мухи, а що вже комарів – світу білого не видно!

Василь: От брехати горазди…

Параска: Дивчина, мабуть, хоче роботящого, розумного та гарного!

Грицько: А мама кажуть, що я такий гарний, як місяць, а розумний, як п’ять писарів вкупі. Мені б ще таку жінку, як я. А то візьму гіршу –люди сміятимуться. Ви не дивися, що я такий замурзаний, ти мене вмий, причеши, - і можна під вінець шкандибати! А цілуватися я й зараз готов!

Василь: Идить вже звідси, горе-женихи, а то зараз як візьму дрина, та як пройдуся провдовж спіни!

 вед Згода хай буде у вашій родині

Живіть мирно в домі, школі, Україні

Про минуле славне своє памʼятайте

У добрі і праці сміло виростайте.

4.  Інтерактивна вправа"Хмаринка з помилкою"

Зараз ми пригадаємо, що досліджували й виконаємо вправу "Хмаринка з помилкою"

1, 3 група  Дайте назву цій хмаринці,  Визначте зайві слова на хмаринці

Колядки

 Благословення

Гільце                                   Коровай

Поклін           Дрес-код запрошених

Кидання букету      Розрізання торту

Сватання            Вінок         Гарбуз

Спільна чаша       Коронація

Поправини

Незабутній медовий місяць

2, 4 група  Дайте назву цій хмаринці,  Визначте зайві слова на хмаринці

Щось нове Щось старе

Перший танок молодих

Кидання букету

Дівич-вечір - куряча вечірка

 Короткі весільні сукні Фата

Гарбуз     Подружки нареченої

Дрес-код запрошених Поправини

Капелюх must have  Коровай

Пенні на щастя

Незабутній медовий місяць

5)Презентація результатів краєзнавчого дослідження

1Весілля. Ця подія викликає трепет і зачіпає струни душі практично кожного з нас. Коровай - традиційний символ весілля.

2 Коровай як символ найвищої родючості і багатства був присутній на різних слов'янських святах, йому приділяли велике значення. Але на весіллях, не важливо яких: багатих, бідних - великий і круглий коровай обов'язково повинен був бути присутнім.
3Круглий весільний коровай символізував собою Сонце. Саме наявністю короваю на весіллі молодих нарікали на довге і заможне життя. 

4 Оскільки коровай як би відображав статус майбутньої сімейної пари, то його намагалися зробити не тільки смачним, але і побільше, товстіше, вище - так інколи він випікався розміром у весільний стіл. Після того, як коровай був готовий, його прикрашали калиною, пшеничними колосками.

5 І ось молодих зустрічали короваєм, причому частіше їм належало скуштувати коровай саме з середини, що означало зародження нового життя. 6 Після того, як короваєм благословляли молодих, весільний коровай пропонували скуштувати родичам та гостям.

7 Гостям негоже було прийти з весілля додому без шматочка весільного короваю, а вже вдома, в родині, його ділили між усіма сімейними, навіть тими, хто не побував на весіллі.

-  Чому саме ми взяли цю тему для свого дослідження?

 Напевно тому, що як кожна дівчина, ми ще з дитинства мріємо про своє, власне, майбутнє весілля. І подумки, вже уявляємо, яке буде вбрання нареченої, але ж це не головне. Дуже хочеться, щоб на власному весіллі були присутні наші, рідні, українські традиції.

8 Проводячи дослідження, ми спочатку звернулися до своїх батьків із запитанням: «А навіщо коровай на весіллі?», на що отримали неоднозначні відповіді. Виявилося, що наші батьки, однокласники мають лише поверхові знання про роль короваю у обрядових традиціях. І ось, ми розпочали своє дослідження…

- Наша дослідницька робота знаходиться на дошці Padlet, у кого є доступ до мережі, скористайтеся цими QR кодами

Презентація, робота на дошці Padlet

Вчитель В процесі дослідження було виявлено, що у селі Світле Добропільського району, в родині мешканки села Закревської Людмили Опанасівни зберігається костюм її бабусі – калашниці. Цей костюм складався з самотканої льняної підплахти, рукава та горловина якої оздоблені вишивкою, самотканої плахти у крупну клітинку чорного, червоного та білого кольорів, фартуха з чорного пан – бархату, відріз для якого чоловік калашниці, за розповіддю господині костюму, привіз зі столиці. А найголовніший, звісно, головний рушник. Цей костюм, за оцінками етнографів, було виготовлено у середині XIX століття.

1Нам стало цікаво, а хто ж така калашниця, й ми продовжили своє дослідження з історії традиційного українського  жіночого костюму нашого регіону – костюму калашниці. Ми дізналися, що калашниця – це жінка, яка в українському селі на весілля пекла весільний хліб для молодих. З усього села обиралася одна жінка, яка була щаслива у подружньому житті, яка виростила достойних дітей, була гарною господинею та чепурною. Оскільки вважалося, що в процесі замісу тіста жінка передає свою долю нареченої. 

2 Перед початком роботи калашниця повинна була вмитися, помити руки, покрити голову рушником. Поставити готовий коровай у піч довірялося одруженому чоловікові, який теж повинен був читати молитви. Після випікання коровай оцінювали. Якщо лопне — погана прикмета, якщо підгорить — чоловік буде сварливий. В середині короваю робили невелике поглиблення, куди щільно встановлювали солонку.

3 Відмінністю цього костюму було й те, що голову калашниця  обв’язувала довгим – довгим рушником, края якого звисали на плечі. Бо українська жінка – скромна, достойна, благородна. Ні в якому випадку голова не повинна була бути не прикритою, бо вважалося, якщо виглядає хоч одна волосина на чолі - то жінка розпутна. Тому, перед тим як пекти хліб, голову пов’язували рушником.

4 Під час виготовлення хліба калашниця  витирала руки тільки об кінчики цього рушника, що звисали на плечі. Ні в якому випадку не можна було використовувати якусь іншу тряпчину. Потім цей рушник прали, й відкладали до слідуючого весілля. На селі мала бути тільки одна калашниця.  Наступниця обиралася тільки після смерті попередньої або в разі відмови.

5 Господиня розповіла, що цей костюм калашниці вона привезла з Полтавщини. Нам стало цікаво, яка ж була подальша доля костюму. Ще у селі, на Полтавщині, за розповіддю Людмили Опанасівни, молодь намагалася зберігати народні традиції. Якщо відбувалося весілля чи якесь інше свято, то молодь вдягала вишиванки, українські костюми. А приїхавши на Донбас, Людмила Опанасівна побачила що тут не дотримуються народних традицій. Тут у робітничому шахтарському селищі жили всі - білоруси, українці, грузини, росіяни й тому не виникало міжнаціональних бар’єрів. Розмовляли на українській, білоруській, російській мовах, але всі розуміли один одного, й найголовніше жили дружньо. Але кожна родина вносила свої традиції. Й можна сказати, що традиції селища Водянське беруть свої витоки з різних народів. Тому й народний костюм калашниці тут не знадобився. Тому що весілля тут відбувалися без дотримання традицій. В ті часи , а це 60 -ті роки минулого століття шлюб просто реєстрували, зходилися найближчі родичі, посиділи родиною – ось і все свято, бо комуністична партія проповідувала ідею атеїзму, всі церкви було закрито, традиції було подавлено. Тому й традиції випікання короваю, запрошення калашниці на весілля не дотримувалися. А костюм зберігається у родині як пам'ять про родину, про маленьку батьківщину. Цей костюм та усі речі зі своєї скрині господиня  заповіла своїй онучці. Людмила Опанасівна впевнена, що й онука буде зберігати родинний костюм й передасть його й знання про славний рід калашниць й далі. За словами Людмили Опанасівни, саме зі своєї сім’ї, з родини іде у світ людина і несе в нього своє серце, наповнене добротою і любов’ю, відчуттям краси і справедливості. Ми теж так думаємо. Чим більше ми будемо знати про традиції свого народу, тим ліпше.

ІІІ Контрольно – корекційний етап

1Бесіда за результатами дослідження

- Хто така калашниця? З чого складався костюм калашниці?

- Зараз, в наш час, ця професія калашниці актуальна? Чи дотримується сучасна молодь українських традицій?

- Що схвилювало, викликало здивування?

Тому зараз, ми закріпимо свої знання про весільні обереги. Тож, вперед до творчості...(практична робота)
     В історії кожного народу існує чимало цікавих традицій, обрядів і ритуалів, які не перестають залучати нас, покоління швидкісного і машинізованого часу, своєю самобутністю, красою і оригінальністю. Так, наприклад, на весілля було прийнято виготовляти тряпічних ляльок нерозлучників, яких дарували з побажаннями довгих років любові, щастя, сімейного вірності і благополучія. Головна умова - зробити все правильно і дійсно від душі.

   Учень 1 Текстильні ляльки є частиною слов'янськоїкультури і мають велике значення. Ляльки-нерозлучники - символ чоловічого і жіночого начала, особливо це стосується весільних оберегів. Особливість ляльок в тому, що вони завжди з'єднуються між собою, немов тримаються за руку, а яка пара молодят не мріє бути разом і в горі, і в радості.

  Учень 2   Це важливо знати, перш ніж приступати до роботи. Для виготовлення народних ляльок-нерозлучники своїми руками, які одночасно є символом і оберегом сімейного союзу, використовують певну колірну гамму. Кожен колір має своє значення.

  Учень 3

•          Щастя, здоров'я і достаток позначає червона палітра.

•        Символізує жіночий спокій синій.

•        Зелений уособлює гармонію.

•        Білий - колір чистоти помислів і душі.

•        Символізують родючість коричневий і чорний.

•        З побажанням, щоб у домі водилися гроші, використовують в пошитті срібний колір.

  Учень   4

 Як і інші народніляльки-обереги, виготовлені своїми руками, відрізняються тим, що роблять їх виключно з натуральних тканин. Наші прабабусі заздалегідь готувалися до процесу, збираючи яскраві клаптики тканини. Для основи брали щепочку чи лучину. Робили ляльок по одній схеме.Ще однією особливістю обрядових ляльок-нерозлучники вважалося і те, що при її виготовленні ніколи не користувалися голками і ножицями, щоб в житті все складалося гладко, а сімейне життя було «ні колота, ні різана».

Практичний етап

Учитель

Тож пропонуємо вам уявити себе креативними дизайнерами. Ваші знання та творчість стануть запорукою вашого успіху!  Кожній групі пропонується виготовити одяг для весільних ляльок-мотанок.

Створення ситуації успіху

Щоб створювати естетичні речі, дизайнер вивчає художню спадщину свого та інших народів, різні ремесла. Відомі дизайнери в Україні Оксана Караванська, Андре Тан, Саша Каневський, Михайло Воронін. Можливо і серед вас є майбутні дизайнери. Налаштуйтеся на робочий лад і у вас все вийде!

Підведення підсумку практичної частини заняття гуртка

Отже, ми зробили одну з найбільш поширених на території України  ляльку. Зараз майстри, які працюють з традиційною народною лялькою , визначають позитивний вплив, який має процес виготовлення такої ляльки на психіку та емоційний стан людини. Сподіваємось, що ви відчули цей позитив на собі. Дякуємо.

Підсумок уроку. Прийом «Незакінчене речення»

Заключне слово

Давайте разом відроджувати обереги. Вони оберігатимуть наші домівки і донесуть культуру та звичаї українців до наступних поколінь. Тож печіть караваї, плетіть собі на долю віночки, робіть ляльки, малюйте писанки, садіть калину, вербу, оберігайте лелек,вишивайте рушники. Нехай вони оберігають від зла і неправди.

НАКАЗ

18.09.2019 року № 522

Про підсумки І (міського) етапу

щорічної пошуково-краєзнавчої

експедиції «Донбас екскурсійний»

1 місце   конкурс «Навчальні фільми»

- Куніцина Анжела, учениця 11 класу ЗОШ І-ІІІст. №11 (керівник Качина Яна Андріївна, учитель історії

"Зі стародавності до ХХІ ст."

посилання

https://youtu.be/yBwKFn76iyA

1 МІСЦЕ У ВСЕУКРАЇНСЬКОМУ КОНКУРСІКРАЄЗНАВЧО- ДОСЛІДНИЦЬКИХ РОБІТ В РАМКАХ ВСЕУКРАЇНСЬКОЇ КРАЄЗНАВЧОЇ ЕКСПЕДИЦІЇ УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ

 «МОЯ БАТЬКІВЩИНА - УКРАЇНА»

жовтень 2019

«Духовна спадщина мого роду»

 «Дослідження історії рідного краю на   прикладі окремої родини. Доля старого будиночку»

          Батьківщина… Якщо замислитися над самим цим словом, його значенням, можна побачити, що воно має спільні корені зі словом «батько», «батьки». Мабуть, його зміст в тому, що це місце, де живуть твої батьки, де поховані твої прабатьки, твої корені. Для кожного у цьому слові свій зміст. Для одних – це вся країна, для других – рідне село чи місто, в якому народився і виріс. Батьківщина – це не просто крапка на географічній карті. В це слово ми вкладаємо і особисте, і загальне. Це і земля наша, і люди, і рідна мова, і історія нашого народу, і його пісні та мрії. В це слово ми вкладаємо гордість за свій народ, за свою культуру і свою причетність до всього цього. А з чого вона починається? Мабуть, з першого в житті крику, першої краплини молока, з першого слова «мама». А далі з турботи про мене у сім’ї, з товаришів та друзів, навчання і роботи, з першого кохання й власної родини. Батьківщина починається з думок, з вчинків оточуючих мене людей, з досягнення намічених цілей. Людина – патріот живе для людей і в ім’я людей своєї Батьківщини. Для мене Батьківщина – рідний дім, двір, мої друзі, з якими я зростаю, моя вулиця, школа, де навчаюсь, моє селище. А ще – вся моя земля – рідна Донеччина.

          Багата і прекрасна Донецька земля – саме наш регіон є українською скарбницею корисних копалин, тут сконцентрована майже вся промисловість. Проте не тільки вугілля та метал дає наш край Україні. Багатий він і своїми талантами, що, як перлини, як коштовні діаманти, прикрашають нашу запилену та задимлену шахтарську землю.

          Донецька земля... Коли промовляєш ці слова, відразу постають перед очима безкраї степи, якими мандрували ще скіфи, високі терикони, які нагадують про те, що Донбас — столиця вугляного краю, чарівні голівки червоних троянд, які звеселяють око літнього дня. Це — моя рідна земля, мій чарівний Донецький край, без якого я не зможу жити. Він навічно увійшов до мого серця, мій Донбас, моя Батьківщина. Справді, людина набирається сили тільки від рідної землі, щоб потім вірно служити їй та своїм землякам. Адже, на мою думку, відірвавшись корінням, забувши про рідний край, втрачаєш і часточку свого серця, яке навічно належить батьківській землі. Лише самовіддана любов спроможна робити дива, спроможна відкласти свої справи заради справ, які важливі рідній землі.

На мою думку, кожна людина повинна знати свій родовід хоча б до сьомого коліна, бо завжди цікаво знати звідки ти походиш. Коли я була маленька, звісно, що я не задумувалася над цим питанням – просто у молодшій школі ми складали свій родовід. А зараз я твердо знаю, що цю інформацію потрібно передати моїм майбутнім дітям, бо всі ми є продовжувачами роду славних людей. У кожної людини є місце, котре вона вважає своїм домом. Тут усе знайомо з раннього дитинства, тут і легше дихається. Не має значення, живемо ми тут чи давно переїхали, образ цих місць завжди у нашому серці. Це місце – наша мала батьківщина, Добропільщина. Я поважаю наших простих мешканців, робітників з широкою душею, котрі не тримають каміння за пазухою, вміють працювати й відпочивати. Здебільш ці люди, котрі бажають жити мирно, працювати, ростити дітей. Добропільщина - це частина моєї рідної Батьківщини, моя відрада і надія, мої сподівання і звертання.

          Займаючись вивченням історії рідного краю, я дослідила долю та історію невеличкого будиночку у селі Красноподілля Добропільського району. (Додаток 1)

 І ось результати мого дослідження.

Будинок, герой мого дослідження, розташований за адресою: вул. Миру,90 у селі Красноподілля Добропільського району, господарями якого вже більше ніж століття є родина Мірошніченко.

Будівля має більш ніж двохсотлітню історію, зберігає пам'ять про багатьох людей і побут колишніх часів. Будинок звели на початку минулого століття. Він весело визирав під сонячними променями новеньким склом усіх шести вікон, шанобливо виставляв напоказ свої свіжовибілені глинобитні стіни. Звісно, що були тяжкі часи для будиночку, але він трохи посумував, та швидко заспокоївся - молоді господарі Мірошніченко Микола Олексійович та Надія Вікторівна завзято взялися за його облаштування. Незабаром при кожному зручному випадку будинок став хвалькувато погуркувати бляхою, що вкривала дах. Земляні підлоги в двох невеликих кімнатах і сінях господарі застелили руберойдом і пофарбували олійною фарбою. Років через п'ятнадцять, настелили дерев'яну підлогу, дах покрили новим шифером, обклали стіни білою цеглою і прилаштували до будинку велику кухню й веранду. (Додаток 2)

За багато років навколо будинку виріс великий сад, рівного якому не було в усьому селі. Яблуні, груші, вишні, черемха, горобина, сливи по весні залучають ароматом своїх квітів хазяйських бджіл, а восени радувають господиню багатим врожаєм. Із розчинених дверей літньої кухоньки влітку мчать чарівні запахи свіжого варення, в погребі поблискують запітнілими боками бутлі з домашнім вином. А як же інакше - двері будинку завжди відкриті численним гостям, привітні господарі обов'язково відзначають всі ювілеї, дні народження дітей, державні свята, поминають померлих родичів.

Будинок як і раніше радісно поблискує відмитими до блиску вікнами і трохи зарозуміло поглядає на більш скромного сусіда. Та й як не пишатися, якщо двір - повна чаша: сараї, льох, лазня, гараж.

Живності всякої у дворі небагато, але в городі різних овочей повно, а вже які троянди господиня в палісаднику насадила! Ну а коли господар обгородив двір новим парканом і вимостив каменем доріжку від ганку до хвіртки, будинок навіть начебто вище став. В цьому будиночку вже декілька поколінь проживає міцна, щаслива родина.

За даними нашого дослідження, історія родини Мірошніченко сягає корінням в далекі часи кріпосного права...
(ДОСЛІДЖЕННЯ)

Родина Мірошніченко пам’ятає і намагається підтримувати традиції свого роду:  шанувати старших, не забувати померлих родичів, доглядати за їх могилами, збиратися дружною сім’єю на свята.(Додаток 5)

Час біжить невпинно, одне покоління змінює інше, але ми не маємо права забувати своє коріння, родовід.

Хай же в кожній сім'ї зберігаються якнайцінніші реліквії, фотографії родичів, далеких і близьких, листи ще з давніх воєнних часів, пам'ять про тих, хто зберігав і примножував традиції нашого роду. В цій родині зберігається багато речей, документів, фотографій, що залишилися від предків. Господарі навіть створили невеличкий сімейний музей, який весь час поповнюється. (Додаток 6)

          Здавалося б, є інші , можливо більш комфортабельні та зручні місця для проживання. Але щось тримає цю родину саме тут, в невеличкому селі, на батьківщині своїх предків. Можливо, це невидима нитка, що зв’язує покоління, надає життєвої сили, наснаги, надихає на звершення. І якщо перерізати цей незримий зв'язок,  рід осиротіє, втратиться його душа, духовний зв'язок з предками.

                    З роду в рід кладе життя мости,

                    Без коріння саду не цвісти,

                    Без стремління човен не пливе,

                    Без коріння сохне все живе.

          Колись Дмитро Юхимович сказав: «В цьому будинку будуть завжди жити тільки Мірошниченки». І ці його слова стали ніби пророчими.

                    Рід великий, край багатий,

                    Лине пісня з поля,

                    Будем долю віншувати,

                    Щоб вродила доля,

                    Щоб дала нам щастя, вроду

                    І живлющу воду.

                    Нема роду переводу

                    І не буде зроду.

                                          2018 - 2019 навчальний рік

Проведення краєзнавчих експедицій

З 1 жовтня 2018р. Центром туризму та краєзнавства учнівської молоді м. Добропілля були проведені етапи міських краєзнавчих експедицій:

1. Еколого – краєзнавча експедиція «Донбас заповідний», з метою подальшого розвитку та вдосконалення туристсько - краєзнавчої, патріотичної, природоохоронної роботи та пошуково - дослідницької діяльності учнівської молоді. До міського оргкомітету надійшло 53 роботи з 10 закладів загальної середньої освіти : НВК №1-гімназія, НВК № 4, НВК – ліцей, КЗЗСО №8, ЗОШ №10, ЗОШ №11, ЗОШ №14, ЗОШ №15, ЗОШ №16, ЗОШ №18.
2. Щорічна пошуково – краєзнавча експедиція «Донбас екскурсійний», з метою стимулювання дитячого та молодіжного туризму і краєзнавства; популяризації рекреаційно-ресурсної бази Донбасу, як краю з великим природним та історичним потенціалом, виховання в учнівської молоді любові та дбайливого ставлення до Батьківщини. До міського оргкомітету надійшло 8 робіт від закладів загальної середньої освіти: КЗЗСО №8, ЗЗСО № № 9, 10,11 (2 роботи), 14,15 та НВК – ліцей.
3. Всеукраїнський конкурс краєзнавчо-дослідницьких робіт в рамках Всеукраїнської краєзнавчої експедиції учнівської молоді «Моя Батьківщина – Україна», з метою розвитку та вдосконалення туристсько - краєзнавчої, пошуково - дослідницької роботи та виховання патріотизму в учнівської молоді. До міського оргкомітету надійшло 12 робіт краєзнавчих загонів від 11 закладів загальної середньої освіти: НВК №4, НВК –ліцей, НВК №7, КЗЗСО №8, ЗЗСО №№ 9, 10, 11, 14, 15, 18 (2 роботи), 19.
Роботи переможців взяли участь у ІІ (обласному) етапі краєзнавчих експедицій.
22 листопада 2018 року у м. Святогірськ відбулося нагородження учасників еколого - краєзнавчої експедиції «Донбас заповідний».

Напрям «Мандруємо Донеччиною»
- конкурс описів подорожі своєю місцевістю:
ІІ місце – Морозова Ксенія, учениця 8 класу, ЗОШ І – ІІІст. №11 (керівники ЗлидниченкоМ. Г. та Качина Я. А.).

Презентація кращих робіт в межах Всеукраїнської краєзнавчої експедиції учнівської молоді «Моя Батьківщина – Україна».
Могутнім і невичерпним джерелом духовності, моральності і культури суспільства є любов до рідного краю, його безцінних багатств, глибока пошана до віковічних традицій свого народу. Але мало любити свій край – його ще треба знати. Тому вивчення історії, географії, культури України є запорукою становлення високоосвіченого суспільства і розвинутої держави.
16 листопада 2018 року Центром туризму та краєзнавства учнівської молоді м. Добропілля була проведена презентація кращих краєзнавчо – дослідницьких робіт в межах Всеукраїнської краєзнавчої експедиції учнівської молоді «Моя Батьківщина – Україна», з метою виховання патріотизму, любові до України, поваги до духовних і культурних цінностей українського народу, залучення учнів до дослідницько – пошукової роботи.
Пошукова робота була представлена за таким напрямом: «Духовна спадщина мого народу». Всі присутні відзначили оригінальність, різноманітність та різноплановість дослідницької роботи «Той, що чує серцем». 

Досягнення